Трихофітія у собак: причини та лікування що робити

Трихофітія у собак настільки часте явище, що кожен заводчик обов’язково повинен знати його причини та основні принципи лікування, адже захворювання небезпечне не тільки для тварини, а й для людини.

Зміст

  • 1 Що викликає хворобу
  • 2 Розвиток хвороби
  • 3 Симптоми
  • 4 Діагностика та лікування

Що викликає хворобу

Трихофітія – наукова назва хвороби, яка у народі відома як «стригучий лишай». Викликає її мікроскопічний грибок Трихофітон. Його суперечки можуть бути будь-де на підстилці, на предметах особистої гігієни, у траві, при цьому живучість паразита настільки велика, що він може зберігатися у волосяному покриві до 10 років, у фекаліях – 8 місяців, у ґрунті на відкритому повітрі близько 140 днів.

Захворювання надзвичайно контагіозне. Зараження відбувається під час близького контакту тварини з вже ураженою особиною або ж при недотриманні гігієни собаки. Шансів підхопити Трихофітон більше у вікових тварин та собак зі слабким імунітетом. Але й здоровий пес також не застрахований від лишаю, адже навіть маленький поріз на шкірі стає сприятливим середовищем для заселення паразита.

За статистикою, спалахи захворювання припадають на осінь та зиму, що зумовлено природним зниженням імунітету собаки. Влітку ж заразитися складніше, оскільки сили організму міцніють, та й зовнішнє середовище несприятливе для грибка, який гине під впливом ультрафіолету. Найчастіше стригучим лишаєм хворіють бездомні тварини, однак і домашні вихованці мають великий шанс заразитися грибком, особливо в умовах перенесеного стресу.

Трихофітія у собак

Розвиток хвороби

Не можна стверджувати, що потрапивши на шкіру тварини, грибок обов’язково викличе хворобу. Для здорових псів цей контакт може пройти безсимптомно. При факторах, що провокують, відбудеться наступне

  • міцелій проникає в товщу епідермісу та проростає там;
  • уражаються волосяні фолікули, в яких починається запалення.

До складнощів лікування відноситься те, що хвороба проявляє себе не відразу, а приблизно через 2 тижні. До цього запідозрити ураження Трихофітон практично неможливо, адже на ранніх стадіях захворювання може виявлятися лише в зміні поведінки собаки.

Симптоми

Під час інкубаційного періоду тварина починає свербіти. Перше, що підозрюють господарі, – зараження бліхами. Поспостерігавши за вихованцем, можна відразу припустити лишай собака буде свербіти в одному місці. Перша стадія – поява почервоніння та припухлості. Як правило, висипань спочатку не буває. Просто червона пляма, яку часто плутають із звичайним дерматитом і намагаються виявити алерген.

З проростанням міцелію в шкірних покровах збільшується концентрація токсичних продуктів життєдіяльності паразита, у результаті починає руйнуватися верхній шар епідермісу. І тут хвороба стає видна неозброєним оком. На цій стадії шкіра починає лущитися, а свербіж посилюється. Остання стадія – випадання шерсті дома поразки. На тілі собаки з’являється червона пляма, що облисіла, з пеньками волосків, що стирчать на ньому, за що хвороба і отримала назву «стрижучий лишай». При первинному зараженні пляма невелика, округлої форми з чіткими краями. Шкіра в його середині зморщена і дуже суха, колір найчастіше сіруватий, що дуже помітно на тлі яскраво-червоної окантовки.

Трихофітія у собак

Поодинокі осередки ураження локалізуються на лапах, голові, шиї, біля основи хвоста, при поширенні грибка плями з’являються на морді, животі і навіть на підставі росту пазурів. Більш небезпечно для тварини вторинне ураження епідермісу. Чим сильніше виявляє себе хвороба, тим більше стає свербіж, внаслідок чого собака сама травмує верхній шар епідермісу – сприятливого середовища для розростання міцелію.

Якщо тварина не лікувати, то дрібні осередки позбавляючи зливаються, покриваючи великі ділянки тіла. На місці первинних плям утворюються струпи, які при розтині перероджуються на виразку. Подальше ігнорування проблеми призводить до піодермії, гнійного запалення шкірних покривів. Собака стає млявою, у неї пропадає апетит, підвищується температура тіла, а при здачі аналізів у крові виявляється підвищена кількість лейкоцитів.

Діагностика та лікування

Запідозривши хворобу, слід звернутися до ветеринару. Трихофітія у собак діагностується декількома способами

  • дослідження зразків епідермісу та волосяного покриву під мікроскопом;
  • просвічування вогнища ураження “чорним світлом” під лампою Вуда;
  • висівання біоматеріалу в живильне середовище. Зазвичай саме цей спосіб дає 100% результат.

Після встановлення діагнозу слід негайно розпочати лікування. Цей процес тривалий. Що точно не можна робити – намагатися самостійно позбутися червоних плям. Для початку треба вистригти шерсть у зоні ураження, навіть якщо вже і почався процес випадання волосків. Чим ретельніше буде очищена ранка, тим легше її обробляти. Зстрижені волоски спалюють з метою попередження поширення хвороби.

Обстеження собаки ветеринаром

Для розм’якшення скоринок використовують перекис водню. Другий крок – обробка антисептиком, для чого можна взяти звичайний хлоргексидин. Але це лише перші заходи, які полегшують стан у уражених зонах. Трихофітія – грибкове захворювання, тому без спеціальних препаратів не обійтися.

Для боротьби з грибком застосовують ліки у вигляді мазей, таблеток та вакцин. Також у терапії обов’язково використовують препарати на основі йоду, який грибки просто не переносять. Два найпоширеніші протигрибкові засоби – Інтраконазол і Гризеофульвін, також з успіхом застосовується Ністатин і Кетоконазол.

При невеликому ураженні шкіри та за відсутності генералізованих ділянок препарати використовують у формі мазі, при ускладненнях застосовують їх перорально, а також купають тварину зі спеціальним шампунем, що містить кетоконазол.

Гризеофульвін – антибіотик, що руйнує клітинну мембрану грибка. При застосуванні його необхідно забезпечити собаку повноцінним харчуванням. У раціоні обов’язково має бути жирна їжа, оскільки препарат впливає на слизову оболонку шлунка. Мінус гризеофульвіну – неможливість лікування ним вагітних сук, а також вікових тварин з порушенням функції нирок. Обов’язкова умова – дотримання рекомендацій лікаря, інакше під час терапії може з’явитися нудота та діарея.

Безпечнішим вважається Інтраконазол, який не руйнує, а блокує поширення міцелію, що в комплексній терапії дає гарний ефект. Цей препарат менш токсичний і викликає менше побічних явищ.

Препарати для лікування трихофітії у собак

Часто ветеринари для лікування трихофітії використовують мазі на основі сірки. Ними обробляють уражені ділянки шкіри, ретельно стежачи за тим, щоб собака не вилизувала себе. Плюс до цього радять збільшити кількість купань. Зручність мазей на основі сірки проявляється в тому, що завжди видно оброблені ділянки шкіри, адже препарати, що містять сірки, мають жовтуватий відтінок.

Успішно застосовуються вакцини проти трихофітії. Їх можна вводити як для профілактики, так і безпосередньо під час лікування. Найпопулярніші препарати – Вакдерм, Мікродерм та Полівак. Їхній мінус – неможливість використання під час ускладнень, отриманих при даному захворюванні. Також слід пам’ятати, що нерідко після введення препарату симптоми трихофітії посилюються, але через деякий час проходять це свідчить про правильну реакцію організму тварини на лікування.