Стригучий лишай у собак: як лікувати, ознаки, як виглядає фото

Стригучий лишай (дерматофітоз) – інфекційне захворювання шкірного покриву, спричинене розмноженням певного роду патогенних грибків. Зараження можливе через інфіковане довкілля та предмети догляду (килимок, посуд, іграшки), а також через контакт з хворими твариною. Найчастіше ураження відбувається у особин з ослабленим імунітетом. Особливо це стосується старих вихованців, цуценят, а також тих, хто переніс нещодавно хворобу. Чим менші розміри вихованця, тим важче протікає захворювання. Це тим, що грибок швидше вражає великі ділянки шкіри у пропорційному співвідношенні до площі всього тіла тварини. Стригучий лишай у собаки – хвороба, що виліковується. Головне знати, як правильно його лікувати і точно дотримуватися рекомендацій ветеринара.

Зміст

  • 1 Прояви позбавляючи
  • 2 Запобіжні заходи
  • 3 Як лікувати
  • 4 Принципи лікування
  • 5 Чим лікувати стрижучий лишай у собак
  • 6 Правила зовнішньої обробки
  • 7 Ефективність вакцинації
  • 8 Профілактика

Прояви лишаю

Перші ознаки виявляються протягом кількох днів (іноді тижнів) з моменту зараження.  Вони являють собою ледь помітний висип червоного відтінку на шкірі, що викликає свербіння. Визначити першу стадію недуги можна за зміною поведінки тварини занепокоєння, постійне чесання однієї ділянки шкіри та втрата апетиту в деяких випадках. 

Плями позбавляючи на морді собаки

Згодом виявляються основні симптоми стригучого лишаю

  • пролиси на тілі;
  • рясне випадання вовни у місцях запалення;
  • лущення та поява скоринки на уражених ділянках;
  • свербіж шкірного покриву, що коливається від незначного до дуже сильного;

Щоб якнайшвидше розпочати лікування, необхідно мати уявлення, як виглядає стрижучий лишай у собак. На місцях ураження (голові, в області вух, нижній частині лап і хвоста) з’являються рожеві плями різної форми і розміру, що лущаться.

Регулярне розчісування місць ураження травмує запалену шкіру та викликає появу гнійників та подряпин, можливий розвиток вторинної інфекції. Якщо не починати оперативне лікування, грибок поширюється по всьому тілу (спині, лапах, животі).

Важливо випадання вовни може бути ознакою інших хвороб, тому правильний діагноз може поставити лише ветеринар після проведення діагностичних тестів на присутність грибка.

Грибок вражає не тільки верхній шар шкіри тварини, але й волосяні цибулини, тому на уражених ділянках іноді перестає рости шерсть. Саме за рахунок цього захворювання зветься «стригучий лишай», оскільки воно «зістригає» шерсть.

Запобіжні заходи

Після виявлення проявів позбавляючи слід вжити наступних запобіжних заходів, щоб лікування пройшло успішно і хвороба не повернулася

  • ізолювати тварину від дітей, вагітних жінок;
  • бажано виділити кімнату, де вихованець проводитиме час до повного одужання, і часто проводити в ній прибирання, збирати і спалювати лусочки і шерсть, що відпадають на підлогу; можна дезінфікувати приміщення кварцовою лампою;
  • регулярно прибирати інші приміщення в будинку та мити підлогу з використанням дезінфікуючих засобів, обробляти всі предмети, з якими контактував собака;
  • проводити прогулянки тільки на повідку, бажано у віддалених від вигулу інших тваринних місцях;
  • не допускати контактів з іншими собаками та не дозволяти іншим прасувати зараженого вихованця;
  • дотримуватися правил гігієни і частіше мити руки всім членам сім’ї, де живе хворий звір.

Як лікувати

Комплексний підхід – основа успішного позбавлення від стрижучого лишаю у собак. На фото видно, як виглядає лишай у собаки.

Стригучий лишай на тілі собаки

При появі перших ознак ураження слід негайно звернутися до ветеринара, щоб знищити грибок та наслідки його впливу на організм якнайшвидше. Категорично не рекомендується вибирати методи лікування самостійно або за порадами знайомих. Застосовувані засоби можуть дати тимчасовий ефект, після якого хвороба прогресуватиме. Вони також можуть спотворити картину захворювання, що ускладнить постановку правильного діагнозу фахівцем.

Принципи лікування

Комплексна терапія у лікуванні стригучого лишаю у собак складається з наступних напрямків

  • місцева обробка вогнищ ураження;
  • зміцнення імунітету;
  • підтримуюча терапія.

Тривалість терапії залежить від тяжкості хвороби та, як правило, становить 4-6 тижнів. Потрібно повністю пройти призначений ветеринаром курс і в жодному разі не припиняти його відразу після покращення клінічної картини. Після закінчення курсу слід пройти повторне обстеження, щоб підтвердити відсутність грибків в організмі. Вихованець вважається здоровим, коли два аналізу, зроблені з інтервалом на тиждень, показують негативні результати.

Чим лікувати стрижучий лишай у собак

У процесі лікування використовуються

  • Мазі (Міконазол, Тіабендазол, Клотрімазол, Мазь Ям). Обробка проводиться двічі-тричі на добу за допомогою нанесення тонкого шару засобу на вистрижені від шерсті ділянки тіла.
  • Розчини йоду, саліцилової кислоти або клотримазолу – використовуються для додаткової зовнішньої обробки виключно за рекомендацією лікаря із суворим дотриманням дозувань, оскільки вони можуть провокувати некроз поверхневих шарів шкірного покриву, який потребує додаткового лікування.

Ліки від стрижучого лишаю

  • Таблетки (Флуконазол, Ітраконазол, Гризеофульвін) – призначаються при ураженні великих ділянок тіла або стійкості грибка до засобів зовнішньої обробки. У комплексі з ними приймаються гепатопротекторні препарати, щоб зменшити негативний вплив пігулок на печінку.
  • Шампуні (Кето плюс) – використовуються у разі появи великої кількості лисин згідно з інструкцією, що до них додається. Важливо ретельно змивати піну, щоб унеможливити попадання її в шлунок і на слизові оболонки та можливе отруєння. При густій ​​шерсті її краще збрити, але тоді на час прогулянки тварині потрібно одягати комбінезон, щоб не допустити переохолодження та ослаблення імунітету.

Використання шампуню не рекомендується за наявності незначних зон облисіння, оскільки в процесі купання суперечки поширюватимуться на здорові ділянки шкіри, викликаючи їх ураження.

  • Імуностимулятори та вітаміни (Імунофан, Риботан) – забезпечують підтримку ослабленого організму, зміцнення імунітету та прискорення відновлення вовни та шкірного покриву.
  • Антибіотики у вигляді мазей, ін’єкцій або таблеток – застосовуються за призначенням ветеринара при виникненні вторинної інфекції (стафілококової або стрептококової), що викликає запальні процеси та гноєння ран.

Правила зовнішньої обробки

Усі лікувальні заходи необхідно проводити у гумових рукавичках та одязі, який згодом можна обробити дезінфікуючими засобами або зовсім викинути.

Етапи обробки

  • вистригти шерсть, виступаючи на пару сантиметрів за область ураження;
  • прибрати кірки, що легко відокремлюються, і струпи. Можна попередньо розм’якшити їх теплою мильною водою або перекисом водню;
  • обробити уражені ділянки та прилеглу здорову шкіру лікарськими препаратами;
  • забезпечити умови, щоб тварина не злизувала лікарські препарати. Для цього можуть використовуватись спеціальні коміри або намордники.

Собака у захисному комірі

Зняті кірки та зістрижену шерсть обов’язково спалити, оскільки збудники можуть адаптуватися до навколишнього середовища та виявляти живучість до 18 місяців.

Ефективність вакцинації

Вакцина від стрижучого лишаю у собак – спірний метод позбавлення лишаю. По-перше, лишай – це не вірусне, а грибкове захворювання, тому сьогодні ще не розроблено дійсно ефективний препарат. По-друге, вихованці погано переносять щеплення, а після неї у грибка розвивається стійкість до лікарських препаратів, що ускладнює подальше лікування. Ще кілька років тому протигрибкові вакцини вважалися найкращим варіантом позбавлення від лишаю в Росії. Але останні міжнародні дослідження підтверджують, що вакцина не є ефективною для лікування або профілактики хвороби.

Профілактика

Застосування наступних профілактичних заходів дозволяє мінімізувати ризик зараження вихованця

  • дотримання правильного раціону та режиму харчування;
  • додавання до раціону полівітамінних та імуномодулюючих препаратів;
  • регулярний огляд шкірного покриву;
  • гігієнічний душ після прогулянок;
  • систематична антипаразитарна обробка речей та тіла тварини;
  • своєчасні щеплення та відвідування ветеринара.

Рудий собака

Усі перелічені заходи допоможуть підвищити опірність організму до патогенних грибків та виключити формування сприятливих умов для їх розмноження. Якщо тварина має низьку опірність до зараження грибковими мікроорганізмами, слід шукати причину такого явища. Серед можливих причин можуть бути проблеми з імунітетом або приховані недуги.