Мокнутий лишай у собак: симптоми та лікування дерматит

Поява мокнучого лишаю (мокнучого дерматиту) у вихованця може деякий час залишатися непоміченим, доки поразка не починає охоплювати великі ділянки. Найчастіше він виникає у тих порід собак, які мають довгу шерсть, а короткошерсті породи страждають їм рідше. Господарям потрібно знати симптоми цього захворювання, щоб одразу виявити проблему та попрямувати до ветеринара для призначення лікування.

Нерідко мокнутий лишай сприймають інфекційну патологію і намагаються захистити домочадців від тварини, але насправді ця хвороба не передається людині, так само, як і іншим собакам, тому побоюватися контактів не слід.

Вуличні собаки

Зміст

  • 1 Причини
  • 2 Симптоми та ознаки
  • 3 Діагностика
  • 4 Лікування

Причини

Причини, через які з’являється це захворювання, найчастіше внутрішнього походження. Спровокувати лишай такого типу здатні

  • алергічні реакцію окремі компоненти їжі;
  • розлади роботи ендокринної системи;
  • зниження імунітету після перенесених гострих патологій;
  • неправильне лікування алергій;
  • емоційні навантаження та стреси;
  • недотримання гігієнічних принципів утримання тварини.

Іноді мокнутий лишай переходить у хронічну форму з періодами ремісії та загострення. Спостерігається спадкова схильність до цієї хвороби, тому потрібно з’ясувати, чи не страждали на подібні розлади батьки цуценя.

Симптоми та ознаки

Перше, що може помітити господар собаки, це ділянки на шкірі, що запалилися, розміром з десятикопійкові монети. З’являються такі утворення найчастіше на животі, спині, щоках та біля вух. Але іноді симптоми можуть виникати біля хвоста, на шиї та на лапах. На дотик відчувається, що вони гіперемовані, тобто гарячі, а при їх обмацуванні собака виявляє ознаки занепокоєння.

Мокнутий лишай у собак

Далі симптоми розвиваються таким чином

  • На місцях запалень виникають бульбашки з жовтуватою або рожевою рідиною. Через кілька днів вони лопаються, і липкий вміст виходить, вимазуючи шерсть.
  • Через пару днів ділянки, що розкрилися, починають лисіти частково або повністю. У результаті залишається лисина або дуже рідкісний вовняний покрив, через який проглядається запалена серозна шкіра.
  • На останній стадії виробляється гнійний слиз, який згодом засихає. Лусочки і засохлі шматки відпадають струпами, залишаючи після себе тонку блискучу шкіру яскраво-червоного кольору або з синюваним відтінком.

Далі мокнучі місця поширюються новою територією, повторюючи цикл розвитку.

З самого початку прояву симптомів позбавляючи собака висловлює занепокоєння, активно чеше сверблячі місця з такою інтенсивністю, що може їх пошкодити і роздерти до крові. Нерідко вихованець намагається вилизувати рани, заважаючи їх загоєнню. Через це до первинних симптомів нерідко приєднуються ознаки додаткового інфікування шкірних ушкоджень.

Протікає мокнутий лишай повільно. Іноді здається, що він починає проходити, але потім знову поновлюється. Якщо не вживати заходів, спрямованих на лікування, хвороба поширюється по всьому тілу і призводить до важкого стану тварини, яка стає облізлою або майже лисою. Вихованець може поводитися неспокійно, агресивно, придушено, а іноді – відмовлятися від їжі та води.

Собака лежить на підлозі

Діагностика

Встановити непрофесіоналу, що його собака хвора на мокнучий дерматит, а не на шкірне захворювання іншого типу, неможливо. Навіть професійному ветеринару-дерматологу для цього буде недостатньо простого візуального огляду. Випадання та поріднення вовни, поява червоних плям на шкірі супроводжує перебіг багатьох патологій.

Для повного виявлення симптомів та призначення лікування знадобиться діагностика, що складається з таких обстежень

  • Огляд у світлі лампи Вуда з відстані 15-20 см. З того, яким кольором світиться уражена ділянка, ветеринар може судити про причини, що спричинили запалення.
  • Мікроскопічне дослідження. Допомагає виявити наявність паразитів або мікробів на шерсті, які можуть спричинити патологію.
  • Зішкріб та бактеріологічний аналіз. Дозволить виростити на живильному середовищі мікроби, що спричинили появу симптомів, а також визначити їхню чутливість до різних груп антибіотиків, що допоможе при призначенні лікування.

Виключивши інші типи дерматозів та підтвердивши первинний діагноз, ветеринар приступає до призначення курсу лікування.

Мокнутий лишай на морді собаки

Лікування

Лікування мокнучого лишаю проводиться комплексно, воно має на увазі не тільки застосування призначених препаратів, а й вимагає виконання певних правил догляду за собакою.

Потрібно налаштуватись на тривале лікування в середньому від 3 до 10 тижнів. Заздалегідь передбачити, як швидко вдасться позбавитися лишаю, неможливо. Тільки ветеринар визначить, як реагує організм вихованця на лікування, та скаже, коли курс слід припинити.

Основними моментами терапії є такі

  • Корекція раціону та харчування. З меню прибирають усю жирну їжу, м’ясо та картопля. Можливий перехід на гіпоалергенні типи кормів.
  • Для зниження запалень застосовують перорально такі препарати як “Меркуріус Коррозівус” або “Сульфур-3”.
  • До ділянок ураження прикладають аплікації пов’язок, просочених мазями та кремами, що знижують свербіж та гіперемію.
  • Для щадного видалення струпів під час гігієнічних процедур, все тіло обробляється креоліновим або карболовим милом для тварин. Особливо ретельно проводять обробку засохлих струпів.
  • Для підвищення імунного статусу призначають вітамінні комплекси та імуномодулюючі препарати («Імунофан» або «Гамавіт»).

Лікування мокнучого лишаю

На час лікування лишаю може знадобитися носіння намордника або спеціального коміра для тварин, що перешкоджає злизуванню лікарських препаратів та пошкодженню ран.

Вимоги гігієни на період лікування мокнучого лишаю дуже суворі і включають такі заходи

  • проведення вологого прибирання у всій квартирі чи будинку щодня з використанням засобів для дезінфекції;
  • щоденна заміна/прання підстилки або місця сну тварини;
  • щоденне миття годівниці та іграшок собаки із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Дотримання всіх цих вимог дозволить у найкоротші терміни полегшити стан тварини, а після закінчення лікування – забути про неприємну хворобу. Щоб запобігти виникненню мокнучого позбавляючи у майбутньому, потрібно періодично перевіряти пса у ветеринара та самостійно оглядати шкірні покрови на предмет вогнищ запалення.