Лімфома у котів та котів: лікування, симптоми, прогноз

Лімфома (лімфорсаркома) у кішок – онкологічне захворювання лімфоїдних тканин та лімфоцитів, пов’язане переважно зі злоякісною природою новоутворень. Це одна з найбільш часто зустрічаються форм раку, незалежно від статі та породи вихованця. Чим раніше буде поставлено діагноз та розпочато лікування, тим більше шансів на продовження життя вихованця.

Лімфома у кішок

Зміст

  • 1 Причини розвитку
  • 2 Симптоматика та види захворювання
  • 3 Діагностика
  • 4 Лікування лімфоми
  • 5 Прогноз життя

Причини розвитку

Ветеринарам поки що не вдалося встановити точних причин, що викликають у кішок лімфому. Але вони виділяють ряд факторів, що провокують, що підвищують ризик патології

  • Регулярна дія важких металів або іонізуючого випромінювання.
  • Несприятлива екологічна обстановка.
  • Спадковість та генетична схильність. Вважається, що потомство кішки, у якої згодом виявлено лімфому, найімовірніше зіткнеться з цим захворюванням і його локалізація також співпадатиме.
  • Наявність у крові вірусу лейкозу, який передається з кров’ю чи слиною. Його носіями особливо часто є бездомні тварини.

Вплив цих факторів викликає зміни в геномі лімфоцитів, в результаті якого порушується процес поділу клітин і починається їх безконтрольне розмноження з формування пухлинних новоутворень.

Симптоматика та види захворювання

На перших стадіях ураження організму лімфосаркомою не спостерігається жодних зовнішніх проявів захворювання. Виявити його можна лише за допомогою УЗД-діагностики чи лабораторного дослідження. Згодом у тварини виявляються симптоми погіршення загального стану, які залежать від виду та локалізації патології

  • Аліментарна лімфома (ураження кишечника) – зустрічається у літніх тварин (старше 8 років) та супроводжується втратою апетиту, зменшенням маси тіла, блюванням, діареєю. Часто розвивається повна кишкова непрохідність, що потребує негайного хірургічного втручання.
  • Середостінна (ураження грудних лімфовузлів) – діагностується у молодих вихованців (2-3-річного віку). При цьому стають добре видимі лімфовузли на грудях та шиї, а дихання стає утрудненим або поверхневим. Це пов’язано з розвитком новоутворення на вилочковій залозі та іноді накопиченням рідини у грудній клітці, що в результаті стискає легені. Можлива також поява набряку легенів та ознак серцевої недостатності.

Кішка у ветеринарній клініці

  • Спінальна (ураження спинного мозку) лімфома – характерна для особин молодого та середнього віку. Хвороба супроводжується паралічем кінцівок і протікає у тяжкій формі.
  • Ниркова лімфосаркома – розвивається у особин середнього віку. При цьому спостерігається апатична поведінка, зменшення апетиту, підвищена освіта сечі (поліурія) та неприродно сильна спрага.
  • Лімфома носової порожнини – діагностується у літніх вихованців. З’являється утруднене дихання, кров’яні виділення з носа, а слизові набухають.
  • Множинна – може розвиватися у особин похилого та іноді середнього віку. Ознаки захворювання змінюються залежно від локалізації ураження. Найчастіше спостерігається збільшення всіх лімфовузлів, а також печінки та селезінки.

Важливо! Незалежно від локалізації лімфоми у котів найчастіше виявляється анемія (падіння рівня гемоглобіну) та відхилення від норм кількості лейкоцитів у більший чи менший бік. Серед допустимих симптомів висип на шкірі та неврологічні відхилення (спазми, припадки, світлобоязнь).

Крім видів існує дві форми перебігу захворювання

  • Індолентна – в’ялотеюча неагресивна патологія з відносно сприятливим прогнозом за умови адекватного лікування.
  • Агресивна – патологія, що стрімко розвивається, з сумнівним прогнозом, що вимагає негайного лікування.

Діагностика

Діагноз “лімфому” ветеринар ставить за результатами гістологічного дослідження зразків уражених тканин. Крім цього враховуються клінічні ознаки хвороби та проводиться обстеження вихованця

  • Огляд слизових оболонок та шкірних покривів.
  • Пальпування лімфовузлів.
  • Дослідження крові (для перевірки на анемію, наявність вірусу лейкозу, рівень лейкоцитів та ін.) та сечі.
  • Рентгенограма/УЗД (для дослідження внутрішніх лімфовузлів та виявлення новоутворень на внутрішніх органах).
  • ПЛР (для ідентифікації конкретного збудника захворювання).

Ці аналізи дозволяють визначити ступінь ураження організму, дати приблизний прогноз щодо подальшого життя тварини та підібрати оптимальну схему лікування.

Аналізи кішці

Лікування лімфоми

Основний напрямок лікування лімфосаркоми – хіміотерапія, яка передбачає введення цитотоксичних препаратів для знищення новоутворень. Ці препарати мають руйнівну дію не тільки на пухлинні клітини, але і на здорові клітини внутрішніх органів і систем організму, тому схеми та дози хіміотерапії підбираються виключно ветеринаром. Серед найчастіше використовуваних препаратів

  • Доксорубіцин;
  • Хлорамбуцил;
  • Циклофосфамід;
  • Вінкрістін;
  • L-аспарагіназа (у разі лейкозу);
  • Преднізолон/преднізон (для зняття запалення та придушення розвитку пухлини).

Медикаменти даються тварині 1 раз на тиждень, а курс триває 4-6 місяців. Якщо після першого курсу вдається досягти ремісії, за рішенням ветеринара хіміотерапія припиняється або інтервал між введеннями препаратів збільшується до 2 тижнів.

Променева терапія при лімфомі не використовується. Якщо пухлина заважає нормальній життєдіяльності тварини, проводиться її хірургічне видалення, після якого також призначається хіміотерапія та відновлювальні препарати.

Променева терапія кішок

Прогноз життя

Використання сучасних препаратів із зменшеним токсичним впливом на організм та висока чутливість різних видів лімфом до хіміотерапії дозволяють досягати тривалої стійкої ремісії протягом цього онкологічного захворювання. Прогноз тривалості життя кота з лімфомою залежить більшою мірою від локалізації новоутворення та від своєчасності терапії.

Важливо! За повної відсутності лікування або використання тільки преднізолону тривалість життя тварини після встановлення діагнозу «лімфосаркома» становить 1-2 місяці.

Крім цього слід враховувати наявність вірусу лейкемії та імунодефіциту.  Середня статистика тривалості життя з лімфомою після закінчення курсу хіміотерапії та за умови своєчасного виявлення виглядає наступним чином