Короста у собак: симптоми та лікування фото, в домашніх умовах

Короста у собак – запальне захворювання, пов’язане з ураженням організму мікроскопічними чесоточними кліщами. Існує кілька різновидів, які відрізняються видом збудника та симптомами. Сильна сверблячка і супутні симптоми доставляють вихованцю серйозний дискомфорт, а за відсутності лікування корости небезпечна розвитком вторинних інфекцій. Уміння визначити ознаки захворювання та своєчасне звернення до ветеринару значно полегшують процес лікування тварини.

Короста у собак

Зміст

  • 1 Симптоми та різновиди
    • 1.1 Хейлетіоз
    • 1.2 Саркоптоз
    • 1.3 Отодектоз
    • 1.4 Нотоедроз
  • 2 Небезпека захворювання
  • 3 Діагностика захворювання
  • 4 Лікування корости

Симптоми та різновиди

Основний симптом корости – свербіж, що посилюється, який пов’язаний з роздратуванням нервових рецепторів шкіри, що ушкоджуються кліщами. Інші прояви захворювання дещо відрізнятимуться залежно від виду збудника.

На замітку! Кліщі, що мешкають на шкірі собак не здатні розвиватися і розмножуватися на людській шкірі, але можуть викликати псевдочесотку – алергічну реакцію організму людини на присутність паразитів, яка може виявлятися у вигляді сверблячки. Специфічне лікування в таких випадках не потрібне, крім препаратів для симптоматичного зняття сверблячки.

Хейлетіоз

Ще одна назва захворювання блукаюча або висівкова кора – один з заразних різновидів. Кліщі Cheyletiellayasguri найчастіше поселяються на поверхні шкіри шиї, вух, (іноді спини), харчуючись тканинною рідиною та відмираючими клітинами. Характерні симптоми

  • сильне запалення уражених ділянок;
  • випадання вовни, часто клаптями;
  • поява висипки або гнійників, які згодом трансформуються у тверді лусочки та кірки.

Хейлетіоз у собак

На замітку! При хейлетіозі відзначається поява лупи, але насправді це кліщі, які переміщаються по тілу собаки і виглядають як частинки лупи. Саме цим пояснюється назва «блукаюча короста».

Саркоптоз

Народна назва захворювання – свербіжна короста. При цьому найчастіше уражаються ділянки з короткою вовною ніс, надбрівні області, вуха, суглоби кінцівок. Кліщ Sarcoptescanis

проникає у глибокі підшкірні шари, де прогризає ходи для відкладання яєць.

Перший симптом саркоптозу – маленькі крапки, які через 10-14 днів перетворюються на невеликі виразки, що сверблять. Така корости нагадує зараження бліхами з відповідними характерними покусуваннями. Крім того, спостерігається

  • неспокійна поведінка собаки через укуси паразитів;
  • розчісування уражених ділянок до крові з подальшим утворенням скоринок та струпів;
  • «вушний рефлекс», коли при торканні вушної раковини пес одразу намагається почухати за лапою зачеплене вухо;
  • випадання шерсті у вогнищах поразки;
  • можливе утворення висипу, гнійників.

Саркоптоз у собак

Отодектоз

Захворювання викликається кліщем Otodectescynotis, який вражає внутрішню поверхню вух, тому ще називається вушна корости. Воно передається від однієї тварини до іншої при тривалому контакті і найчастіше зустрічається у довговухих порід собак. Кліщ живиться кров’ю тварини і в міру дозрівання зміцнюється у верхніх шарах шкіри, викликаючи сильне свербіння. Специфічні симптоми

  • коричневий клейкий наліт у вушній раковині (відходи життєдіяльності кліща);
  • часті потрясіння головою та нахил у бік ураженого вуха;
  • постійні спроби потертися головою об господаря та навколишні предмети.

Увага! За відсутності своєчасного лікування вушний кліщ пробирається в середнє і внутрішнє вухо, а потім вражає мозкові оболонки, що загрожує собакі глухотою, менінгітом і навіть летальним результатом.

Отодектоз у собак

Нотоедроз

Кліщ, що викликає корости, поселяється в глибоких шарах епідермісу собаки. Він здатний легко пересуватися, тому швидко вражає оточуючих тварин, особливо молодих особин. Про зараження свідчать такі симптоми

  • безперервне свербіння і роздратування;
  • дрібні бульбашки та вузлики на морді, вухах, спині, животі;
  • “складчастість” уражених ділянок шкіри;
  • випадання вовни.

Нотоедроз у собак

Небезпека захворювання

Коростяні кліщі – агресивні паразити, яких неможливо позбутися без медикаментозного втручання. Тривале перебування в організмі завдає більшої шкоди організму. Серед негативних наслідків

  • Загальна інтоксикація. При збільшенні кількості кліщі збільшується обсяг їх відходів життєдіяльності, які потрапляють у кров та викликають токсичні реакції.
  • Зростання патогенної мікрофлори. Уражені запалені ділянки з часом покриваються кіркою, під якою активно розвиваються гнильні мікроорганізми.
  • Інфекційні захворювання. Сильна сверблячка призводить до глибоких розчісування запалених ділянок, а порушення цілісності шкірного покриву створює сприятливе середовище для розвитку інфекцій.
  • Ослаблення імунітету. Через постійну сверблячку тварина стає неспокійною, втрачає настрій і апетит. В результаті настає виснаження організму, що призводить до ослаблення імунної системи.

Діагностика захворювання

Незважаючи на те, що в мережі інтернет, можна побачити численні фото корости у собак, для встановлення точного діагнозу слід обстежити вихованця у ветеринара. Але попередньо власнику слід звернути увагу на

  • поведінка вихованця, частоту та область почісування;
  • стан шкірного покриву та наявність запальних реакцій на шкірі;
  • зовнішній вигляд та ступінь втрати вовни.

Короста у собак

Через мікроскопічні розміри кліща не варто намагатися розглянути його на тілі. один із можливих варіантів – промацати на шкірі кінчиками пальців наявність дрібних горбків. У ветеринарних клініках використовується ультрафіолетова лампа, у світлі якої добре проглядаються сліди життєдіяльності паразитів. Але основний спосіб діагностики – зіскрібок з ураженої ділянки, що міститься в гліцериновий розчин і вивчається під мікроскопом.

Важливо! Зіскрібки можуть давати хибнопозитивні результати, якщо зразок взятий надто близько до поверхні епідермісу або з ділянки, звідки кліщ вже перемістився. Для правильного діагнозу важливо брати кілька зіскрібків з різних ділянок шкіри.

Лікування корости

Лікування корости проводиться в домашніх умовах з обов’язковою ізоляцією собаки від інших тварин та людей. Але попередньо важливо звернутися до фахівця, щоб точно встановити збудника захворювання та отримати необхідні призначення. Незалежно від виду корости у собаки лікування підбирається за двома напрямками

  • рятування тварини від паразитів;
  • усунення супутніх симптомів.

Для цих цілей використовуються засоби зовнішнього та внутрішнього застосування. схема терапії визначається з урахуванням виду збудника, ступеня ураження організму та загального стану пса.

Короста у собаки

На замітку! Для обробки собаки слід використовувати одноразові рукавички, а після завершення процедур – мити руки з милом.

Лікування корости включає

  1. Видалення вовни з уражених ділянок тіла.
  2. Купання антисеборейним шампунем. Цуценятам можна обробляти тільки уражені ділянки, дорослих особин купають повністю.
  3. Використання антипаразитарних засобів (для ін’єкцій та зовнішнього застосування) – основний напрямок лікування. Призначаються препарати на основі селамектину, івермектину, імідаклоприду та моксидектину (Стронгхолд, Мільбемакс, Адвокат, Івомек, Івермектин). Зручними у застосуванні будуть ерозольні засоби – Цидем, Демізон, Ціодрин, Акродекс. При застосуванні зовнішніх акарицидних препаратів слід стежити, щоб пес не злизував їх. Можна використовувати спеціальний комір або намордник. За наявності в будинку інших собак або кішок проводиться профілактичне оброблення зовнішніми засобами, що використовуються для зараженого вихованця.
  4. Обробку масляними розчинами (при утворенні великої кількості струпів). Використовується 4% колоїдна сірка або 1% ТАП (тканинний активатор плазміногену), які змішуються з вазеліновим або олією і перед використанням підігріваються до 30-35°С.
  5. Видалення скорин. Їх можна розм’якшувати за допомогою теплої мильної води або 0,2% розчину каустичної соди.
  6. Обробку предметів побуту (через кип’ятіння або за допомогою хлорофосу) та житла загалом (пором чи інсектицидними засобами).

Лікування корости у собак

Увага! Івермектин категорично протипоказаний коллі, тер’єрам, шелті та бобтейлам, оскільки провокує у них підвищення внутрішньомозкового тиску та розвитку нейротоксичного ефекту, що може призвести до летального результату.

Як допоміжні засоби найбільш ефективними вважаються поєднання дьогтю з вазеліном (1 до 9) і креоліну з зеленим милом та спиртом (1/1/10).

Крім того, можливе застосування глюкокортикоїдів (Дексаметазону, Клобетазолу, Дексаметазону) при посиленому свербіні, препаратів із сіркою для відновлення шерстного покриву (Декта, Демос), заспокійливих засобів та антибіотиків.