Дисплазія тазостегнових суглобів у собак: симптоми та лікування ознаки, як лікувати

Захворювання опорно-рухового апарату часто виникають у собак великих порід. При масивній комплекції та великій вазі на тлі високої фізичної активності у тварин часто виникають проблеми із суглобами. Однією з найпоширеніших патологій цього типу є дисплазія. На відміну від людини дисплазія у собак не відноситься до вроджених захворювань, але розвивається в віці щенячому і обумовлюється спадковою схильністю. Попередити серйозні ускладнення цього захворювання, у тому числі повну знерухомленість собаки, можна лише за допомогою своєчасного лікування та правильних профілактичних заходів.

Зміст

  • 1 Особливості хвороби
  • 2 Причини появи
  • 3 Ознаки дисплазії у собак
    • 3.1 Дисплазія кульшових суглобів
    • 3.2 Дисплазія ліктьового суглоба
    • 3.3 Дисплазія колінного суглоба
  • 4 Способи діагностики
  • 5 Лікування дисплазії у собак
    • 5.1 Консервативна терапія
    • 5.2 Хірургічні операції
  • 6 Профілактика захворювання

Особливості хвороби

Дисплазія – невиліковне захворювання, яке може призвести до часткового або повного руйнування суглобів у собаки. Проблема полягає у значному збільшенні зазору між головкою та западиною суглобового зчленування, внаслідок якого знижується щільність прилягання кісток. Постійне тертя та надмірний тиск призводить до руйнування кісткових тканин, розшаровування або сплощення суглобів.

Оскільки найбільшому навантаженню під час руху собаки зазнають кульшові суглоби, найчастіше дисплазія вражає саме їх. Набагато менше трапляються ушкодження ліктьових суглобів і в поодиноких випадках – колінних.

Розрізняють 5 ступенів розвитку дисплазії у собак

  • A – є нормою;
  • B і C – спостерігаються деякі порушення, у яких можуть траплятися вивихи;
  • D та E – відбуваються серйозні руйнування суглобів.

Ступені дисплазії суглоба у собак

Поява захворювання можлива, якщо у цуценя є генетична схильність. У Росії групу ризику входять представники всіх великих порід, оскільки собаки з дисплазією почали виводитися з розведення порівняно недавно. Найнеприємніше, що за наявності схильності дисплазія може розвинутися, навіть якщо щеня правильно харчується і піддається нормальним навантаженням.

Причини появи

Початок хвороби за наявності генетичної схильності може спровокувати багато різних факторів, найпоширенішими з яких є

  1. Неправильне харчування незбалансований раціон (переважання м’яса або його повна відсутність, неякісний сухий корм); введення великої кількості фосфорно-кальцієвих біодобавок; постійне переїдання і ожиріння, що розвинулося в результаті.
  2. Порушення рухової активності надмірне тренування; малорухливість; травми, забиті місця, інші пошкодження кінцівок.

Небезпека розвитку дисплазії найбільш висока у собак з великою масою тіла, що значно перевищує норму, які при цьому піддаються посиленим тренуванням.

Ознаки дисплазії у собак

Розпізнати патологічні процеси у суглобах за рентгенівським знімком можна вже у піврічних цуценят. Але помітити будь-які зовнішні порушення у цей період практично неможливо. Тільки при пильній увазі стають видні первинні симптоми дисплазії у собак

  • незначна кульгавість, що з’являється на початку бігу або після навантажень;
  • скутість при пробудженні, прагнення “розім’ятися” або “розходитися” після тривалого лежання;
  • відмова рухатися сходами в обох або в одному з напрямків;
  • періодично виникає бажання відпочити під час прогулянки.

Собака лежить на траві

Вкрай важливо своєчасно помітити захворювання та розпочати лікування якомога раніше. За наявності хоча б однієї з ознак потрібно одразу звернутися до ветеринару, оскільки з віком вилікувати патологію буде набагато складніше. Тим більше, що видимі симптоми дисплазії у собак зазвичай з’являються лише до 1-1,5 років, коли повністю сформується кістково-м’язова система. У цьому пошкодження різних суглобів мають кілька відмітних ознак.

Дисплазія тазостегнових суглобів

Негативні процеси в кульшовому суглобі викликають порушення фізіологічного положення головки стегна по відношенню до суглобової западини. Характерними рисами поведінки собаки при таких пошкодженнях стають постійні спирання на передні кінцівки, небажання йти вгору сходами, приспущений круп, виляння задом під час ходьби.

Дисплазія у ротвейлера

Поява ознак захворювання визначається ступенем тяжкості таких порушень

  • при незначному розбіжності симптоми дисплазії кульшових суглобів у собак зазвичай не виявляються зовсім або з’являються тільки в старості;
  • при суттєвому розбіжності зазначених частин суглоба ознаки хвороби швидко стануть помітними навіть за умови забезпечення правильних умов утримання цуценя.

Дисплазія ліктьового суглоба

Якщо хвороба ушкоджує ліктьові суглоби, спостерігаються інші симптоми

  • накульгування на передні кінцівки;
  • відмова давати лапу за командою;
  • поява на ліктьових суглобах потовщень або додаткових фрагментів;
  • смикання лапи при обмацуванні новоутворення;
  • небажання спускатися сходами.

Деякі ознаки цього виду дисплазії залежать від особливості патології, оскільки кістки суглоба можуть ущільнюватися, створюючи підвищене тертя, або, навпаки, зменшуватися, утворюючи надмірний зазор.

Дисплазія колінного суглоба

Зміни у колінному суглобі у собак зустрічаються нечасто і зазвичай бувають викликані травмуванням або перевищенням допустимого навантаження на задні кінцівки. У таких випадках змінюється положення суглобових кісток за типом підвивиху. Це можна визначити за такими ознаками

  • появі видимої деформації колінних суглобів;
  • болючим відчуттям при обмацуванні цих місць;
  • помітною кульгавістю на задні ноги.

Доросла вівчарка з пов'язкою на коліні

Щоб цього не трапилося, цуценяті великої породи необхідно забезпечити правильні умови утримання, що виключають можливість травмування.

Способи діагностики

При первинному огляді собаки щодо наявності дисплазії ветеринар проводить кілька маніпуляцій

  • оцінює правильність загальних рухів;
  • пальпує суглоб виявлення деформації;
  • виконує згинання-розгинання кінцівок, щоб визначити, як рухається суглоб, а також побачити реакцію тварини.

Потім призначається рентгенологічне дослідження. При його виконанні собака повинен бути під загальним наркозом, що дозволяє визначити розташування суглобових кісток без м’язової підтримки. Якщо рентген не дає повної картини ушкодження, проводиться артроскопія – введення мікроскопічної камери через прокол тканин. Таке обстеження є максимально інформативним, але дорогим і виконується не у всіх клініках.

Лікування дисплазії у собак

Дисплазія у собак лікується медикаментозним чи хірургічним шляхом. Вибір способу лікування залежить від особливостей перебігу захворювання, індивідуальних характеристик організму та стану здоров’я тварини. У більшості випадків лікування дисплазії ліктьових суглобів у собак може виконуватися як консервативними методами, так і оперативним втручанням. Патології тазостегнових суглобів зазвичай усуваються лише хірургічно.

Консервативна терапія

При дисплазії у собак лікування медикаментозними препаратами включає призначення ліків кількох груп із різною дією

  • хондропротекторним – для регенерації суглобів;
  • спазмолітичним – для зменшення больових відчуттів;
  • протизапальним – для зняття запалення навколишніх тканин.

Також використовуються біологічно активні добавки з глюкозаміном та хондроїтином для прискорення відновлювальних процесів у суглобах. Поряд із прийомом лікарських препаратів та БАД тварині призначається спеціальна дієта для зниження ваги з одночасним вживанням вітамінно-мінеральних комплексів.

Пекінесу дають пігулку

Хороший ефект дає додаткове проведення фізіотерапевтичних процедур. Найбільш затребуваними є

  • парафінотерапія або озокерит;
  • магніто- та лазеротерапія;
  • масаж пошкодженого суглоба.

У період лікування для собаки не виключається рухова активність, але вона має бути помірною – плавання, легка пробіжка, прогулянки.

Слід враховувати, що консервативне лікування дисплазії тазостегнових суглобів у собак дає лише тимчасове поліпшення – знімається больовий синдром та усувається кульгавість, але зруйновані суглобові зчленування не відновлюються. Тому фахівці рекомендують одразу виконувати оперативну корекцію.

Хірургічні операції

Оперативне лікування дисплазії у собак спрямоване на зміну форми головки стегна так, щоб вона підходила під параметри суглобової западини. Складність операції залежить від ступеня захворювання. При незначних порушеннях процедура може полягати лише у видаленні невеликого фрагмента хряща. У тяжких випадках виконуються такі операції

  1. Ендопротезування – повна заміна кульшового суглоба титановим протезом. Після реабілітаційного періоду собака нормально рухатиметься без будь-якого дискомфорту.
  2. Остеотомія – зміна розташування суглобової виїмки та надання суглобу правильної фізіологічної форми. Операція може проводитись лише за відсутності обтяження дисплазії артритами.
  3. Видалення шийки і головки стегнової кістки – методика не передбачає вживлення будь-яких імплантатів, але пов’язана з тривалим відновлювальним періодом. Зате після одужання у собаки не залишиться жодних ознак хвороби, вона зможе бігати та стрибати без обмежень.

Собака на операційному столі

Рішення про метод хірургічного лікування приймається лікарем на підставі діагностики та стану тварини. Будь-яка операція при дисплазії – дуже тонка робота, яку якісно виконати здатний лише хірург із великим досвідом та глибокими знаннями в анатомії. Тому дуже важливо знайти саме такого фахівця.

Профілактика захворювання

Суть профілактичних заходів щодо попередження дисплазії у собак залежить від того, на якому етапі вони потрібні. Думати про відсутність захворювання у цуценя необхідно ще перед його придбанням. Вибираючи собаку великої породи, необхідно переконатися, що його батьки були перевірені на дисплазію та показали негативні результати (ступінь А). Довідка про це надається заводчиком разом із рештою документів. Хоча навіть це не дасть повної гарантії, що надалі захворювання не виявиться.

Визначити дисплазію у цуценя віком до 6 місяців (а іноді й старше) просто неможливо. Але якщо собака має схильність, хвороба обов’язково заявить про себе пізніше. Тому подальша профілактика полягає у мінімізації ризику її виникнення чи розвитку наслідків. Запобіжні заходи включають збалансоване харчування та адекватні навантаження. При такому підході можна зупинити розвиток захворювання, навіть якщо в суглобах цуценя почався патологічний процес.

Цуценя вівчарки у ветеринара

Якщо собаку великої породи з дитячого віку починають загодовувати, що веде до швидкого набору ваги, і при цьому піддають надмірним тренуванням, то все це разом значно збільшує навантаження на хворі суглоби і здатне завдати тварині непоправної шкоди. Будь-який собака вимагає уваги і турботи, особливо якщо це представник великої породи, що входить до групи ризику щодо захворювань суглобів. Проте треба знати, що дисплазія – не вирок. Врятувати свого вихованця можна, якщо своєчасно помітити проблему та забезпечити йому правильне лікування.