Анкілостома у собаки: симптоми та лікування причини

Глистяні захворювання діагностуються у домашніх тварин надзвичайно часто, оскільки яйця гельмінтів у навколишньому середовищі зустрічаються повсюдно, а далеко не всі власники практикують профілактичну дегельмінтизацію своїх вихованців. Анкілостомоз у собак вважається одним з важких глистяних патологій, хворіють на нього частіше щенята до 1 року. У дорослих тварин ця хвороба нерідко протікає без клінічних проявів, у легкій формі, що пояснюється меншою сприйнятливістю та/або наявністю імунітету.

Далматинець

Зміст

  • 1 Збудник захворювання
  • 2 Шляхи зараження
  • 3 Симптоми
  • 4 Діагностика
  • 5 Лікування
  • 6 Профілактика

Збудник захворювання

Анкілостомоз у собак викликають нематоди Ancylostoma caninum і Uncinaria stenocephala, обидва види відносяться до підряду Strongylida. Це круглі тонкі хробаки, що паразитують у кишечнику і живляться кров’ю. У ротовій капсулі анкілостоми (інша назва виду – кривоголовки) розташовані дві тверді пластинки із загнутими зубами, якими черв’як, як гачами, закріплюється на слизовій оболонці кишечника і прокушує її, добираючись до крові. Довжина тіла анкілостоми, залежно від виду, досягає від 10 до 21 мм, яйця – від 0,06 до 0,07 мм у діаметрі.

Дорослі особини анкілостом, личинки та яйця паразитів у місцях з високою вологістю можуть зберігати життєздатність до півроку, при висушуванні швидко гинуть. Поширеність анкілостом дуже широка, що пояснюється плодючістю черв’яків (жіноча особина може виробляти до 30000 яєць на добу) та варіативністю передачі інвазії.

Анкілостоми надають на організм собаки двояку патогенну дію механічну та токсичну. Прикріпившись до стінок кишечника, нематода-кривоголівка поглинає до 0,2 мл крові на день, а періодична зміна місця прикріплення викликає численні пошкодження тканин. Метаболіти, що виділяють ці глисти в процесі життєдіяльності, токсичні для організму тварин, результатом їх дії стає розвиток різних патологій з боку внутрішніх органів та систем.

Ancylostoma caninum
Ancylostoma caninum

Шляхи зараження

Найчастіше зараження анкілостомозом відбувається пероральним шляхом через забруднену яйцями гельмінтів воду чи їжу. Собака може заразитися, облизуючи чи поїдаючи траву, нюхаючи фекалії чи ґрунт. Потрапляючи в ШКТ здорової тварини, личинки анкілостом «укорінюються» на слизовій оболонці кишечника. Вони також можуть переміщатися в легені, м’язову або жирову тканину. У цьому випадку відбувається їх інкапсуляція. Личинки покриваються захисною оболонкою і впадають у сплячку.

Нематоди Ancylostoma можуть проникати в організм тварини через шкіру (в основному, на подушечках лап). Через кровотік вони мігрують у трахеї та легені, а вже потім до органів травлення. Причиною захворювання на анкілостомоз може бути також внутрішньоутробне зараження плода або передача інфекції цуценятам через молоко матері. Доведено, що анкілостома легко долає плацентарний бар’єр.

Різновиди анкілостом, що вражають псових, здатні викликати у людини тяжкі захворювання шкіри та внутрішніх органів. Зафіксовано випадки кишкового анкілостомозу у людей, спричиненого «собачими» видами нематод. Тому при виявленні у собаки цих гельмінтів, щоб уникнути зараження, усім членам сім’ї слід вживати необхідних заходів безпеки.

Собака облизує обличчя дитини

Симптоми

Анкілостомоз може протікати у гострій чи хронічній формі. При гострій течії у тварини спостерігається

  • блідість слизових оболонок через постійні крововтрати;
  • відсутність апетиту;
  • спрага;
  • різке схуднення;
  • профузна діарея – пронос, що супроводжується частим випорожненням кишечника і наявністю в рідких фекаліях слизу, слідів чистої крові (гематохезія) або мелени (елементи крові, що згорнулася, пофарбовані в чорний колір);
  • блювання;
  • загальний занепад сил;
  • прискорене дихання;
  • тахікардія (підвищення частоти серцевих скорочень);
  • тенезми (постійні гострі болі в області прямої кишки), що змушують собаку приймати вимушені некомфортні пози;
  • сухість шкіри та шерстного покриву.

При впровадженні личинок анкілостоми в підшкірну клітковину у тварини може розвинутись дерматит, а при їх міграції у внутрішні органи – важка пневмонія та інші системні захворювання. Такі випадки нерідко закінчуються смертю тварини.

Сумний мопс

Діагностика

Анкілостомоз діагностують на підставі клінічних симптомів та результатів дослідження фекалій на наявність яєць паразитів. Аналіз проводиться флотаційними методами овоскопії Фюллеборна чи Котельникова. Фекалії відбирають у кількості не менше 50 г. і досліджують у день дефекації, пробу поміщають у стандартний розчин. Яйця гельмінтів мають меншу питому вагу, ніж гомогенне середовище, в якому вони знаходяться, і тому спливають на поверхню і легко виявляються.

Додатково може бути проведено гематологічне дослідження, що дозволяє підтвердити наявність у собаки анемії – одного з основних симптомів анкілостомозу.

Увага! Анкілостоми досягають статевої зрілості через 2-3 тижні, починають інтенсивно розмножуватися, їх яйця виходять у зовнішнє середовище з каловими масами. Якщо аналіз калу проведено після недавнього зараження, результат може виявитися помилково негативним.

Лаборант у мікроскопа

Лікування

Для лікування анкілостомозу застосовуються протиглистові препарати, їх підбирає лікар, оцінивши ступінь зараження та загальний стан собаки. Антигельмінтні засоби блокують засвоєння глюкози організмом дорослої нематоди і викликають стійкий параліч мускулатури паразита, що призводить до його загибелі. Однак на личинок анкілостоми ці препарати не діють, тому курс лікування обов’язково повторюється через два тижні, щоб знищити і тих хробаків, які за цей час вилупилися з яєць.

Ветеринар може прописати собаці

  • Празиквантел – одноразово в дозі 5 мг/кг маси тіла тварини.
  • Фебантел – 0,01 г/кг маси тіла 3 дні, один раз на день.
  • Пірантел ― одноразово 1/2 таблетки на 5 кг ваги тварини.
  • Фенбендазол – 25 мг/кг маси тіла тварини, 5 днів, один раз на день.
  • Мебендазол – гранулят 60-100 мг/кг маси тіла одноразово з кормом або 5 днів по 1/2 таблетки двічі на день.

Лікування анкілостом у собак

При тяжкій формі анкілостомозу та вираженої анемії проводять курс патогенетичної терапії призначають залізовмісні препарати (Урсоферран, Ферродекс, Ферроглюкін), переводять тварину на дієту з високим вмістом білка. У разі потреби собаці може бути призначене переливання крові.

Профілактика

Щоб запобігти зараженню гельмінтами собак, приміщення, де утримуються тварини, повинні регулярно оброблятися дезінфікуючими засобами. Розчини мила, кухонної солі, бури вбивають личинок глистів, не виживають анкілостоми та в сухих приміщеннях. Підстилку собаці рекомендується міняти щодня.

Основний засіб профілактики анкілостомозу у собак – регулярна дегельмінтизація, починаючи з віку 3 тижнів. Протиглистяні препарати випускаються у вигляді таблеток, суспензій, крапель, найефективнішими ветеринари вважають Дронтал, Дірофен, Каніверм, Мілпразон, Прококс.